КУП НАНУ
Відкритий електронний архів
Dspace.kup.edu.ua – відкритий електронний архів (Інституційний репозитарій) академічних текстів, створений для поширення результатів наукових досліджень. Інституційний репозитарій наповнюється науковими і навчально-методичними матеріалами, авторами яких є науково-педагогічні працівники та здобувачі вищої освіти Київського університету права Національної академії наук України.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
- Наукова бібліотека Київського університету права Національної академії наук України – сучасний інформаційний, навчальний і науково-дослідний центр університету.
Нові надходження
Морозов А. А. «Кібероборона в міжнародному праві»
(2026-07-28) Київський університет права НАН України
Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків, списку використаних джерел (144 найменування). Загальний обсяг роботи становить 106 сторінок комп’ютерного тексту.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері міжнародно-правового регулювання кібероборони та використання кіберпростору державами під час забезпечення міжнародної безпеки. Йдеться про комплекс правовідносин, пов’язаних із запобіганням, здійсненням та реагуванням на кібероперації, які можуть становити загрозу миру, безпеці або збройним конфліктам.
Предметом дослідження є норми міжнародного права, що регулюють кібероборону, включаючи положення Статуту ООН, принципи міжнародного гуманітарного права, доктринальні підходи, а також міжнародну та національну практику держав щодо кваліфікації та реагування на кіберзагрози.
Методологічну основу формують: діалектичний метод - для аналізу розвитку кібероборони як динамічного явища міжнародного права та виявлення суперечностей у його правовому регулюванні; історико-правовий метод - для вивчення еволюції підходів до регулювання кіберпростору та формування доктрини кібероборони; порівняльно-правовий метод - для зіставлення національних підходів різних держав до кібероборони та їх відповідності міжнародним стандартам; формально-юридичний метод - для тлумачення
норм міжнародного права, що застосовуються до кібероперацій; системний метод - для дослідження кібероборони як елемента системи міжнародної безпеки та взаємозв’язку між її складовими; емпіричний метод - для аналізу практичних кейсів кібероперацій та державної практики у сфері кібероборони.
У роботі проаналізовано поняття кібероборони у міжнародно-правовому розумінні, досліджено джерела міжнародного права у цій сфері, включаючи положення Статуту ООН, норми міжнародного гуманітарного права, міжнародні конвенції, судову практику та доктринальні джерела.
Особливу увагу приділено аналізу застосування норм jus ad bellum та jus in bello до кіберпростору та кібероперацій, зокрема питанням кваліфікації кібероперацій як застосування сили, збройного нападу або оборони відповідно до статей 2(4) та 51 Статуту ООН.
Досліджено підходи до застосування міжнародного гуманітарного права у кіберпросторі, проблеми визначення об’єктів атаки та оцінки наслідків кібероперацій. Окремо було
розглянуто принципи пропорційності, розрізнення, необхідності у межах кібероборонних операцій.
У роботі проаналізовано Талліннський посібник 2.0 та інші сучасні доктринальні підходи щодо міжнародно-правового регулювання кібероборони. Окрему увагу приділено практиці Естонської Республіки, Сполучених Штатів Америки та Держави Ізраїль у сфері кібероборони, відповідним моделям кіберзахисту, практичному досвіду проведення
кібероперацій та впливу на формування міжнародних підходів у цій сфері.
Також досліджено сучасний досвід України у сфері кібероборони в умовах збройної агресії та гібридної війни. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення міжнародно-правових механізмів регулювання кіберпростору та доцільність створення Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України, який може сприяти формуванню міжнародної практики кваліфікації кібероперацій.
Хомич М.В. «ПРАВОВИЙ СТАТУС КОНСУЛА ПРИ ВИКОНАННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ»
(2026-07-28) Київський університет права НАН України
Хомич М. В. Правовий статус консула при виконанні ним нотаріальної функції
Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, дев’ять підрозділів; її загальний обсяг становить 120 сторінок, включно зі списком використаних джерел, який містить понад 100 найменувань. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення консульської діяльності та реалізації нотаріальних повноважень консулом. Предметом дослідження є правовий статус консула при виконанні ним нотаріальної функції.
Мета кваліфікаційної роботи полягає у формуванні комплексного наукового бачення правового статусу консула при виконанні нотаріальної функції, дослідженні
міжнародно-правового та національного регулювання нотаріальних повноважень консульських посадових осіб, а також у розробці висновків і пропозицій щодо
вдосконалення законодавства та практики його застосування.
Методологічну основу кваліфікаційної роботи формують діалектичний, системний, структурно-функціональний, логічний, формально-юридичний, порівняльно
правовий методи, а також методи аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції та моделювання (розділи 1, 2, 3). Системний та структурно-функціональний методи дали
змогу визначити зміст правового статусу консула, його функції, повноваження, привілеї та імунітети, а також місце нотаріальної функції у системі консульських функцій (розділи 1,
2). Формально-юридичний метод використано для аналізу міжнародно-правових актів та національного законодавства України, що регулює нотаріальну діяльність консулів
(розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод дав можливість зіставити міжнародні стандарти консульської діяльності та особливості правового регулювання нотаріальних
повноважень консулів у різних державах, зокрема в Республіці Польща (розділи 2, 3).
Методи перспективного аналізу та моделювання сприяли формуванню пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання нотаріальної функції консула (розділ 3).
У кваліфікаційній роботі сформульовано поняття правового статусу консула при виконанні ним нотаріальної функції, визначено його основні ознаки та елементи.
Досліджено міжнародно-правові засади діяльності консульських посадових осіб відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
У роботі охарактеризовано нотаріальну функцію консула як складову консульської діяльності, визначено її публічно-правову природу та особливості реалізації в умовах
іноземної юрисдикції. Проаналізовано національне законодавство України, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій консулом, а також визначено види нотаріальних дій, які
мають право вчиняти консульські посадові особи.
У кваліфікаційній роботі окреслено проблеми практичної реалізації нотаріальних повноважень консулів України за кордоном, зокрема щодо дотримання законодавства
держави перебування, доступу до державних реєстрів, правового оформлення спадкових та сімейних правовідносин. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового
регулювання та практики здійснення консулом нотаріальної функції.
Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає у тому, що сформульовані в ній положення та висновки можуть бути використані:
1. у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень проблем консульського
права, міжнародного приватного права та нотаріального процесу;
2. у правозастосовній діяльності – у практиці діяльності консульських установ
України, Міністерства закордонних справ України, а також при вдосконаленні
порядку вчинення нотаріальних дій за кордоном;
3. у сфері освіти – під час викладання навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Консульське право», «Міжнародне приватне право», «Нотаріальний процес», а
також під час підготовки навчально-методичних матеріалів.
Ceмeняк А.М. «CAНКЦIЇ В МIЖНAPOДНOМУ ПPAВI»
(2026-07-28) Київський університет права НАН України
Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої
освіти містить три розділи, сім підрозділів; її загальний обсяг становить 108
сторінок, включно зі списком використаних джерел, що містить 77
найменування.
Об'єктом дослідження є міжнародні охоронні правовідносини. Предметом дослідження є санкції в міжнародному праві. Мета кваліфікаційної роботи полягає у формуванні сучасного комплексного бачення санкцій в міжнародному праві, а також у розробці обґрунтованих висновків та пропозицій за предметом дослідження. Методологічну основу кваліфікаційної роботи становить система загальнонаукових і спеціально-наукових методів пізнання. Діалектичний метод застосовувався для дослідження санкцій у їх розвитку та взаємозв'язку з іншими правовими інститутами. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі норм міжнародного права, що регулюють питання санкцій. Порівняльно-правовий метод дозволив порівняти різні підходи до розуміння санкцій у доктрині та правозастосовній практиці різних держав і міжнародних організацій. Системно-структурний метод було застосовано для аналізу механізму санкцій як цілісної системи взаємопов'язаних елементів. Історико-правовий метод використовувався для дослідження генези інституту санкцій. Логіко-семантичний метод застосовувався під час з'ясування змісту понять та категорій досліджуваної сфери.
У кваліфікаційній роботі сформульовано авторське визначення поняття санкцій у міжнародному праві та виявлено їхні сутнісні ознаки. Проведено чітку демаркаційну лінію між санкціями та суміжними категоріями: реторсіями, контрзаходами, репресаліями та невизнанням. Розроблено багатокритеріальну класифікацію санкцій у міжнародному праві, зокрема: за суб'єктом застосування; цільовою ознакою; змістом; підставою; механізмом прийняття рішення; часовим виміром. Виявлено визначальну тенденцію
еволюції санкційної практики – перехід від широких (comprehensive) до адресних (targeted або smart) санкцій. Систематизовано компоненти механізму санкцій у міжнародному праві: суб'єктний, нормативний, інституційний, процедурний, інструментальний, імплементаційний та контрольний. Визначено умови правомірності застосування санкцій та
сформульовано пропозиції щодо вдосконалення санкційного механізму на міжнародному і національному рівнях.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформовані висновки та пропозиції можуть бути використані: у галузі науки міжнародного права – для майбутніх наукових міжнародно-правових досліджень; у правозастосовній діяльності – під час розроблення санкційної політики та застосування санкцій на рівні держав і міжнародних організацій;
у сфері вищої міжнародно-правової освіти – під час викладання навчальних курсів «МП», «Міжнародно-правова відповідальність», «Право міжнародної безпеки».
Основні положення кваліфікаційної роботи висвітлювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Реалії та перспективи розбудови правової держави в Україні та світі» (м. Суми, 29 травня 2026 року), а також на 5-й Міжнародній науково-практичній конференції «Innovations in Science: From Theoretical Foundations to Practical Impact»
(Антверпен, Бельгія, 20–22 квітня 2026 р.).
Мисник О.С. «МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ ТВІР»
(2026-07-24) Київський університет права НАН України
Лях І.О. «ПРАВОВИЙ СТАТУС ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ У МІЖНАРОДНОМУ ЗБРОЙНОМУ КОНФЛІКТІ (НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ)»
(2026-07-24) Київський університет права НАН України
Лях І.О. Правовий статус військовополонених у міжнародному збройному
конфлікті (на прикладі російсько-української війни).
Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти зі спеціальності 293 «Міжнародне право». Роботу складається зі вступу, трьох розділів, семи
підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері поводження військовополоненими в умовах міжнародного збройного конфлікту між Україною та Російською Федерацією.
Предметом дослідження є норми міжнародного гуманітарного права, національне законодавство України та Російської Федерації, практика поводження з військовополоненими обох сторін конфлікту, а також механізми міжнародної кримінальної відповідальності за воєнні злочини проти військовополонених.
Метою роботи є комплексний аналіз правового статусу військовополонених у збройному конфлікті між Україною та Росією, оцінці відповідності поводження обох сторін вимогам міжнародного гуманітарного права та виявленні правових перешкод для притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Методологічну основу дослідження становлять порівняльно-правовий аналіз, формально-юридичний метод, системний метод, а також метод документування та верифікації фактів на основі офіційних доповідей міжнародних організацій. Системний підхід дозволив розглянути взаємодію міжнародних і національних правових механізмів захисту комбатантів.
Порівняльно-правовий метод застосовано для зіставлення нормативних стандартів Женевських конвенцій і Римського статуту з реальною практикою їхнього дотримання сторонами конфлікту.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у роботі вперше обґрунтовано можливість кваліфікації системних та масових порушень прав військовополонених у сучасному збройному конфлікті як злочинів проти людяності. Удосконалено підхід до визначення ефективності механізмів міжнародного контролю та доведено їхню фактичну залежність від волі держави-утримувача. Дістало подальший розвиток теоретичне положення про необхідність паралельного застосування норм міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права. Обґрунтовано наявність прогалин у регулюванні статусу осіб у сучасних гібридних конфліктах та запропоновано підхід до посилення відповідальності за порушення режиму полону.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у діяльності органів державної влади України під час документування воєнних злочинів, при підготовці матеріалів для міжнародних судових інституцій, у правозастосовній діяльності та у навчальному процесі при викладанні дисциплін з міжнародного гуманітарного права.