Бібліотека
Постійне посилання на фондhttps://dspace.kup.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Документ Морозов А. А. «Кібероборона в міжнародному праві»(2026-07-28) Київський університет права НАН УкраїниКваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків, списку використаних джерел (144 найменування). Загальний обсяг роботи становить 106 сторінок комп’ютерного тексту. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері міжнародно-правового регулювання кібероборони та використання кіберпростору державами під час забезпечення міжнародної безпеки. Йдеться про комплекс правовідносин, пов’язаних із запобіганням, здійсненням та реагуванням на кібероперації, які можуть становити загрозу миру, безпеці або збройним конфліктам. Предметом дослідження є норми міжнародного права, що регулюють кібероборону, включаючи положення Статуту ООН, принципи міжнародного гуманітарного права, доктринальні підходи, а також міжнародну та національну практику держав щодо кваліфікації та реагування на кіберзагрози. Методологічну основу формують: діалектичний метод - для аналізу розвитку кібероборони як динамічного явища міжнародного права та виявлення суперечностей у його правовому регулюванні; історико-правовий метод - для вивчення еволюції підходів до регулювання кіберпростору та формування доктрини кібероборони; порівняльно-правовий метод - для зіставлення національних підходів різних держав до кібероборони та їх відповідності міжнародним стандартам; формально-юридичний метод - для тлумачення норм міжнародного права, що застосовуються до кібероперацій; системний метод - для дослідження кібероборони як елемента системи міжнародної безпеки та взаємозв’язку між її складовими; емпіричний метод - для аналізу практичних кейсів кібероперацій та державної практики у сфері кібероборони. У роботі проаналізовано поняття кібероборони у міжнародно-правовому розумінні, досліджено джерела міжнародного права у цій сфері, включаючи положення Статуту ООН, норми міжнародного гуманітарного права, міжнародні конвенції, судову практику та доктринальні джерела. Особливу увагу приділено аналізу застосування норм jus ad bellum та jus in bello до кіберпростору та кібероперацій, зокрема питанням кваліфікації кібероперацій як застосування сили, збройного нападу або оборони відповідно до статей 2(4) та 51 Статуту ООН. Досліджено підходи до застосування міжнародного гуманітарного права у кіберпросторі, проблеми визначення об’єктів атаки та оцінки наслідків кібероперацій. Окремо було розглянуто принципи пропорційності, розрізнення, необхідності у межах кібероборонних операцій. У роботі проаналізовано Талліннський посібник 2.0 та інші сучасні доктринальні підходи щодо міжнародно-правового регулювання кібероборони. Окрему увагу приділено практиці Естонської Республіки, Сполучених Штатів Америки та Держави Ізраїль у сфері кібероборони, відповідним моделям кіберзахисту, практичному досвіду проведення кібероперацій та впливу на формування міжнародних підходів у цій сфері. Також досліджено сучасний досвід України у сфері кібероборони в умовах збройної агресії та гібридної війни. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення міжнародно-правових механізмів регулювання кіберпростору та доцільність створення Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України, який може сприяти формуванню міжнародної практики кваліфікації кібероперацій.Документ Хомич М.В. «ПРАВОВИЙ СТАТУС КОНСУЛА ПРИ ВИКОНАННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ»(2026-07-28) Київський університет права НАН УкраїниХомич М. В. Правовий статус консула при виконанні ним нотаріальної функції Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, дев’ять підрозділів; її загальний обсяг становить 120 сторінок, включно зі списком використаних джерел, який містить понад 100 найменувань. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення консульської діяльності та реалізації нотаріальних повноважень консулом. Предметом дослідження є правовий статус консула при виконанні ним нотаріальної функції. Мета кваліфікаційної роботи полягає у формуванні комплексного наукового бачення правового статусу консула при виконанні нотаріальної функції, дослідженні міжнародно-правового та національного регулювання нотаріальних повноважень консульських посадових осіб, а також у розробці висновків і пропозицій щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування. Методологічну основу кваліфікаційної роботи формують діалектичний, системний, структурно-функціональний, логічний, формально-юридичний, порівняльно правовий методи, а також методи аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції та моделювання (розділи 1, 2, 3). Системний та структурно-функціональний методи дали змогу визначити зміст правового статусу консула, його функції, повноваження, привілеї та імунітети, а також місце нотаріальної функції у системі консульських функцій (розділи 1, 2). Формально-юридичний метод використано для аналізу міжнародно-правових актів та національного законодавства України, що регулює нотаріальну діяльність консулів (розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод дав можливість зіставити міжнародні стандарти консульської діяльності та особливості правового регулювання нотаріальних повноважень консулів у різних державах, зокрема в Республіці Польща (розділи 2, 3). Методи перспективного аналізу та моделювання сприяли формуванню пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання нотаріальної функції консула (розділ 3). У кваліфікаційній роботі сформульовано поняття правового статусу консула при виконанні ним нотаріальної функції, визначено його основні ознаки та елементи. Досліджено міжнародно-правові засади діяльності консульських посадових осіб відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. У роботі охарактеризовано нотаріальну функцію консула як складову консульської діяльності, визначено її публічно-правову природу та особливості реалізації в умовах іноземної юрисдикції. Проаналізовано національне законодавство України, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій консулом, а також визначено види нотаріальних дій, які мають право вчиняти консульські посадові особи. У кваліфікаційній роботі окреслено проблеми практичної реалізації нотаріальних повноважень консулів України за кордоном, зокрема щодо дотримання законодавства держави перебування, доступу до державних реєстрів, правового оформлення спадкових та сімейних правовідносин. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання та практики здійснення консулом нотаріальної функції. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає у тому, що сформульовані в ній положення та висновки можуть бути використані: 1. у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень проблем консульського права, міжнародного приватного права та нотаріального процесу; 2. у правозастосовній діяльності – у практиці діяльності консульських установ України, Міністерства закордонних справ України, а також при вдосконаленні порядку вчинення нотаріальних дій за кордоном; 3. у сфері освіти – під час викладання навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Консульське право», «Міжнародне приватне право», «Нотаріальний процес», а також під час підготовки навчально-методичних матеріалів.Документ Майдибура Б.В. «СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниМайдибура Б. В. Суб’єкти міжнародного права Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, шість підрозділів; її загальний обсяг 103 сторінки, включно зі списком використаних джерел, який містить 50 найменувань. Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини. Предметом дослідження є суб’єкти міжнародного права. Метою кваліфікаційної роботи є формування системної візії суб’єктів міжнародного права, а також розроблення науково-практичних висновків і рекомендацій за предметом дослідження. У процесі дослідження суб’єктів міжнародного права використано комплекс загальнонаукових та спеціальних юридичних методів дослідження. Серед загальнонаукових методів ключове місце посідають діалектичний метод, який використовується для аналізу еволюції правосуб’єктності в часі, а також системний і структурно-функціональний підходи, які використовуються задля класифікації суб’єктів міжнародного права та визначення їхньої ролі у різних галузях міжнародного права. Крім цього, також було застосовано спеціальні методи дослідження, серед яких головну роль відіграють формально-юридичний метод, порівняльно-правовий, історико-правовий та метод критичного аналізу судових прецедентів. Ці методи допомогли у тлумаченні міжнародних договорів, угод та конвенцій, у зіставленні правосуб’єктності держав як суб’єктів міжнародного права, міжнародних організацій та народів і націй, що борються за незалежність, а також фізичних осіб. Історико-правовий метод уможливив розкрити виникнення та розвиток концепції міжнародної правосуб’єктності, а метод критичного аналізу судових прецедентів сприяв студіюванню рішень Міжнародного Суду ООН та європейських судів. 4 У кваліфікаційній роботі визначено поняття «суб’єкти міжнародного права» та його кореляцію з суміжними міжнародно-правовими категоріями, а також диференційовано суб’єктів міжнародного права. У кваліфікаційній роботі охарактеризовано держави як основні суб’єкти міжнародного права, а також окреслено народи, що боряться за незалежність, як суб'єкти міжнародного права. У кваліфікаційній роботі охарактеризовано міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права, а також окреслено державоподібні утворення як суб’єкти міжнародного права. Практичне значення результатів дослідження суб’єктів міжнародного права полягає в тому, що вони є придатними: 1) на рівні правотворення – під час розроблення нормативно-правових актів за предметом дослідження; 2) на рівні правозастосування – під час застосування норм міжнародного права, що стосуються предмета дослідження; 3) у науковій діяльності – під час провадження нових наукових пошуків, що пов’язані зі суб’єктами міжнародного права; 4) в освітньому процесі – під час студіювання освітнього компонента «Міжнародне право», зокрема, під час опанування теми «Суб’єкти міжнародного права», а також під час підготовки навчально-методичного забезпечення міжнародно-правового спрямування.Документ Бабенко Є.К. «МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниБабенко Є. К. Міжнародно-правове забезпечення інформаційних технологій Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить 3 розділи, 9 підрозділів; її загальний обсяг 111 сторінок, включно зі списком використаних джерел, який містить 101 найменування. Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що пов’язані з інформаційними технологіями. Предметом дослідження є міжнародно-правове забезпечення інформаційних технологій. Мета кваліфікаційної роботи полягає в дослідженні міжнародно-правового забезпечення інформаційних технологій. Методологічну основу кваліфікаційної роботи формують теоретичні, емпіричні, історичні, математична статистика, індукції та дедукції, формально юридичний (догматичний), порівняльно-правовий прогнозування, які задіяні в трьох розділах. аналіз, правове Стислий опис результатів кваліфікаційної роботи: в першому розділі кваліфікаційної роботи висвітлено теоретично-правові засади міжнародно правового забезпечення інформаційних технологій. Розглянуто та проаналізовано поняття, ознаки, види інформаційних технологій, становлення міжнародно-правового регулювання та застосовні у цій сфері принципи міжнародного права. В другому розділі висвітлено міжнародно-правові механізми регулювання забезпечення інформаційних технологій. Розкрито роль міжнародних організацій та співробітництва у сфері кібербезпеки, механізми міжнародно-правового захисту персональних даних, приватності та цифрових прав. В третьому розділі окреслено перспективи розвитку міжнародно-правового забезпечення інформаційних технологій. Охарактеризовано міжнародно-правове регулювання штучного інтелекту, великих даних, цифрових платформ та інформаційні технології в міжнародній безпеці. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи. Здобутки, втілені в ній, можуть бути використаними в різних сферах: в міжнародному праві (для формування нових досліджень за даною сферою); в практичній сфері вищої освіти та правозастосовній діяльності, як навчальні матеріали щодо практичної оцінки відповідних позицій.Документ Кушніренко О.В. «МІЖНАРОДНИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниКушніренко О. В. Міжнародний захист прав людини під час збройних конфліктів Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, вісім підрозділів; її загальний обсяг становить 112 сторінок, у тому числі список використаних джерел, який налічує 130 найменувань. Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, що виникають у сфері забезпечення та захисту прав людини під час збройних конфліктів. Предметом дослідження є міжнародно-правові механізми захисту прав людини, норми міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, що регулюють захист цивільного населення в умовах збройних конфліктів. Метою кваліфікаційної роботи є комплексне дослідження міжнародно правових засад захисту прав людини під час збройних конфліктів, аналіз міжнародних механізмів забезпечення прав людини, а також формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері захисту прав людини. Методологічну основу кваліфікаційної роботи становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Системний і структурно-функціональний методи дали змогу дослідити поняття, принципи та механізми міжнародного захисту прав людини, визначити особливості правового статусу цивільного населення, військовополонених, біженців та внутрішньо переміщених осіб під час збройних конфліктів (розділи 1, 2, 3). Діалектичний метод використано для дослідження розвитку міжнародно-правового захисту прав людини та трансформації міжнародного гуманітарного права в умовах сучасних збройних конфліктів (розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод застосовано для аналізу міжнародних нормативно-правових актів, практики міжнародних судових установ та діяльності міжнародних організацій у сфері захисту прав людини під час війни (розділи 1, 2, 3). Методи аналізу, синтезу, узагальнення та прогнозування використано для формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародно-правових механізмів захисту прав людини під час збройних конфліктів (розділи 2, 3). У кваліфікаційній роботі досліджено поняття та сутність міжнародного захисту прав людини під час збройних конфліктів. Визначено особливості 3 співвідношення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють захист цивільного населення, військовополонених, дітей, жінок та інших вразливих категорій осіб під час збройних конфліктів. У роботі охарактеризовано міжнародно-правові механізми забезпечення та захисту прав людини під час збройних конфліктів, визначено форми міжнародно правової відповідальності за порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права, а також проаналізовано проблеми притягнення держав і фізичних осіб до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає у тому, що сформульовані в ній положення та висновки можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень міжнародно правових проблем захисту прав людини під час збройних конфліктів; 2) у правозастосовній діяльності – при вдосконаленні механізмів міжнародного реагування на порушення міжнародного гуманітарного права та розвитку національної системи захисту прав людини; 3) у сфері вищої освіти – під час викладання навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Міжнародне гуманітарне право», «Міжнародний захист прав людини», «Міжнародна безпека».Документ Іванюк М. М. «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КІБЕРОПЕРАЦІЇ В МІЖНАРОДНОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ПРАВІ»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниІванюк М.М. Відповідальність у міжнародному праві Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню міжнародно-правової відповідальності за кібероперації в умовах сучасних збройних конфліктів. Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, дев’ять підрозділів; її загальний обсяг становить 100 сторінок, у тому числі список використаних джерел, який налічує 90 найменувань. Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, що виникають у сфері здійснення кібероперацій підчасміжнародних та неміжнародних збройнихконфліктів. Предметом дослідження є міжнародно-правові механізми регулювання та відповідальності за кібероперації в умовах сучасних міжнародних конфліктів. Метоюкваліфікаційної роботи є комплексне дослідження міжнародно-правових засад регулювання кібероперацій, особливостей міжнародно-правової відповідальності за їх здійснення, а також формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері кібербезпеки. Методологічну основу кваліфікаційної роботи становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання. Діалектичний метод використано для дослідження розвитку міжнародно-правового регулювання кібероперацій та трансформації міжнародної безпеки в умовах цифровізації (розділи 1–3). Системний і структурно-функціональний методи дали змогу дослідити поняття, ознаки, види кібероперацій, підстави міжнародно-правової відповідальності та механізми міжнародного реагування у сфері кібербезпеки (розділи 1–3). Порівняльно-правовий метод застосовано для зіставлення міжнародних підходів до кваліфікації кібероперацій, визначення міжнародно-правової відповідальності держав та індивідуальної кримінальної відповідальності за кіберзлочини (розділи 1–3). Методи аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції та прогнозування використано для формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері кібероперацій (розділи 2–3). У кваліфікаційній роботі досліджено поняття та сутність кібероперацій у міжнародному гуманітарному праві. Визначено особливості міжнародно-правової кваліфікації кібероперацій як форми застосування сили або збройного нападу. Проаналізовано джерела міжнародного гуманітарного права, що регулюють діяльність держав у кіберпросторі. У роботі охарактеризовано підстави міжнародно-правової відповідальності держав за здійснення кібероперацій, визначено форми та види міжнародно-правової відповідальності, а також проаналізовано проблеми притягнення держав і фізичних осіб до відповідальності за міжнародно-протиправні дії у кіберпросторі. Укваліфікаційній роботі досліджено сучасні міжнародні ініціативи та практику регулювання кібероперацій в умовах збройних конфліктів. Проаналізовано проблеми вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері кібербезпеки, а також практику кібероперацій у російсько-українській війні та проблеми міжнародно правового реагування на сучасні кіберзагрози. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає у 13 тому, що сформульовані в ній положення та висновки можуть бути використані: 1. у науково-дослідній сфері– для подальших досліджень міжнародно-правових проблем кібербезпеки та міжнародної відповідальності за кібероперації; 2. у правозастосовній діяльності– при вдосконаленні механізмів міжнародного реагування на кібератаки та розвитку національної системи кібербезпеки; 3. у сфері вищої освіти– під час викладання навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Міжнародне гуманітарне право», «Правове регулювання кібербезпеки», «Міжнародна безпека»