Кваліфікаційні роботи
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.kup.edu.ua/handle/123456789/21
Переглянути
Документ Ceмeняк А.М. «CAНКЦIЇ В МIЖНAPOДНOМУ ПPAВI»(2026-07-28) Київський університет права НАН УкраїниКваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, сім підрозділів; її загальний обсяг становить 108 сторінок, включно зі списком використаних джерел, що містить 77 найменування. Об'єктом дослідження є міжнародні охоронні правовідносини. Предметом дослідження є санкції в міжнародному праві. Мета кваліфікаційної роботи полягає у формуванні сучасного комплексного бачення санкцій в міжнародному праві, а також у розробці обґрунтованих висновків та пропозицій за предметом дослідження. Методологічну основу кваліфікаційної роботи становить система загальнонаукових і спеціально-наукових методів пізнання. Діалектичний метод застосовувався для дослідження санкцій у їх розвитку та взаємозв'язку з іншими правовими інститутами. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі норм міжнародного права, що регулюють питання санкцій. Порівняльно-правовий метод дозволив порівняти різні підходи до розуміння санкцій у доктрині та правозастосовній практиці різних держав і міжнародних організацій. Системно-структурний метод було застосовано для аналізу механізму санкцій як цілісної системи взаємопов'язаних елементів. Історико-правовий метод використовувався для дослідження генези інституту санкцій. Логіко-семантичний метод застосовувався під час з'ясування змісту понять та категорій досліджуваної сфери. У кваліфікаційній роботі сформульовано авторське визначення поняття санкцій у міжнародному праві та виявлено їхні сутнісні ознаки. Проведено чітку демаркаційну лінію між санкціями та суміжними категоріями: реторсіями, контрзаходами, репресаліями та невизнанням. Розроблено багатокритеріальну класифікацію санкцій у міжнародному праві, зокрема: за суб'єктом застосування; цільовою ознакою; змістом; підставою; механізмом прийняття рішення; часовим виміром. Виявлено визначальну тенденцію еволюції санкційної практики – перехід від широких (comprehensive) до адресних (targeted або smart) санкцій. Систематизовано компоненти механізму санкцій у міжнародному праві: суб'єктний, нормативний, інституційний, процедурний, інструментальний, імплементаційний та контрольний. Визначено умови правомірності застосування санкцій та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення санкційного механізму на міжнародному і національному рівнях. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформовані висновки та пропозиції можуть бути використані: у галузі науки міжнародного права – для майбутніх наукових міжнародно-правових досліджень; у правозастосовній діяльності – під час розроблення санкційної політики та застосування санкцій на рівні держав і міжнародних організацій; у сфері вищої міжнародно-правової освіти – під час викладання навчальних курсів «МП», «Міжнародно-правова відповідальність», «Право міжнародної безпеки». Основні положення кваліфікаційної роботи висвітлювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Реалії та перспективи розбудови правової держави в Україні та світі» (м. Суми, 29 травня 2026 року), а також на 5-й Міжнародній науково-практичній конференції «Innovations in Science: From Theoretical Foundations to Practical Impact» (Антверпен, Бельгія, 20–22 квітня 2026 р.).Документ Бабенко Є.К. «МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниБабенко Є. К. Міжнародно-правове забезпечення інформаційних технологій Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить 3 розділи, 9 підрозділів; її загальний обсяг 111 сторінок, включно зі списком використаних джерел, який містить 101 найменування. Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що пов’язані з інформаційними технологіями. Предметом дослідження є міжнародно-правове забезпечення інформаційних технологій. Мета кваліфікаційної роботи полягає в дослідженні міжнародно-правового забезпечення інформаційних технологій. Методологічну основу кваліфікаційної роботи формують теоретичні, емпіричні, історичні, математична статистика, індукції та дедукції, формально юридичний (догматичний), порівняльно-правовий прогнозування, які задіяні в трьох розділах. аналіз, правове Стислий опис результатів кваліфікаційної роботи: в першому розділі кваліфікаційної роботи висвітлено теоретично-правові засади міжнародно правового забезпечення інформаційних технологій. Розглянуто та проаналізовано поняття, ознаки, види інформаційних технологій, становлення міжнародно-правового регулювання та застосовні у цій сфері принципи міжнародного права. В другому розділі висвітлено міжнародно-правові механізми регулювання забезпечення інформаційних технологій. Розкрито роль міжнародних організацій та співробітництва у сфері кібербезпеки, механізми міжнародно-правового захисту персональних даних, приватності та цифрових прав. В третьому розділі окреслено перспективи розвитку міжнародно-правового забезпечення інформаційних технологій. Охарактеризовано міжнародно-правове регулювання штучного інтелекту, великих даних, цифрових платформ та інформаційні технології в міжнародній безпеці. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи. Здобутки, втілені в ній, можуть бути використаними в різних сферах: в міжнародному праві (для формування нових досліджень за даною сферою); в практичній сфері вищої освіти та правозастосовній діяльності, як навчальні матеріали щодо практичної оцінки відповідних позицій.Документ Бахчеджи Л.В. «Притягнення росії до відповідальності за вчинення агресії проти України»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниБахчеджи Л.В. Притягнення росії до відповідальності за вчинення агресії проти України Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, сім підрозділів; її загальний обсяг 120 сторінок, включно зі списком використаних джерел, який містить 131 найменувань. Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, пов’язані з відповідальністю держав та їхніх посадових осіб за злочин агресії, а також з процесами й механізмами притягнення держави-агресора до міжнародної відповідальності в умовах тривалої збройної агресії росії проти України, що триває з 2014 року та набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року. Предметом дослідження є теоретичні засади, елементи, кваліфікація та механізми притягнення росії та її вищого військово-політичного керівництва до відповідальності за злочин агресії проти України, включаючи правові підстави та перспективи функціонування Спеціального трибуналу. Мета кваліфікаційної роботи полягає в дослідженні теоретичних засад, елементів, кваліфікації та механізмів притягнення росії та її вищого військово-політичного керівництва до міжнародно-правової відповідальності за злочин агресії проти України з урахуванням сучасних міжнародних механізмів та перспектив створення Спеціального трибуналу, а також у розробці низки висновків та пропозицій, що входять до предмета цього дослідження. Методологічну основу кваліфікаційної роботи формують діалектичний, системний, структурний, логічний методи, методи абстрагування, узагальнення, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, аналогії (розділи 1, 2, 4 Діалектичний метод застосовано для аналізу розвитку норм заборони агресії (розділ 1). Історико-правовий метод використано для вивчення еволюції злочину агресії та безперервності дій росії з 2014 року (розділ 2). Порівняльно-правовий метод уможливив зіставлення юрисдикції Міжнародного кримінального суду та Спеціального трибуналу (розділ 3). Формально-юридичний метод застосовано для тлумачення статей Статуту ООН, Римського статуту МКС, Висновків Комісії міжнародного права ООН щодо jus cogens, Угоди між Україною та Радою Європи про створення Спеціального трибуналу. Системний метод використано для вивчення взаємодії міжнародних та національних органів відповідальності та організації підготовки роботи Спеціального трибуналу. Емпіричний метод застосовано для аналізу резолюцій ГА ООН, рішень Міжнародного суду ООН, звітів Офісу Генерального прокурора України про задокументовані злочини. Методи ретроспективного та перспективного аналізу і моделювання сприяли розробці висновків та пропозицій за предметом дослідження (розділи 1, 2, 3). У кваліфікаційній роботі досліджено заборону застосування сили як імперативну норму міжнародного права (jus cogens) та її значення для кваліфікації акту агресії. Розкрито поняття, елементи та ознаки злочину агресії у сучасному міжнародному праві на підставі Римського статуту МКС (ст. 8 bis) та Кампальських поправок 2010 року. Встановлено фактичні та юридичні ознаки дій росії проти України з 2014 року як єдиного безперервного злочину агресії (continuing act of aggression). Здійснено міжнародно-правову кваліфікацію агресії росії проти України на підставі норм Статуту ООН, Римського статуту МКС та практики міжнародних судів (ЄСПЛ, МС ООН). У роботі обґрунтовано необхідність та правові підстави створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України в умовах блокування Ради Безпеки ООН правом вето росії та обмеженої юрисдикції 5 МКС. Проаналізовано юрисдикцію (персональну, територіальну), інституційний склад (Судові палати, Офіс Прокурора, Секретаріат, Керівний комітет) та процедуру діяльності Спеціального трибуналу. Охарактеризовано механізми співпраці Трибуналу з міжнародними організаціями (Рада Європи, Європейський Союз, Євроюст, Міжнародний кримінальний суд) та національними правоохоронними органами, включаючи Спільну слідчу групу (JIT), Міжнародний центр з переслідування злочину агресії (ICPA) та Базу даних доказів основних міжнародних злочинів (CICED). Сформульовано висновки та пропозиції щодо вдосконалення механізмів притягнення до відповідальності за злочин агресії. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи. Здобутки, втілені в ній, можуть бути використані: сфері науки міжнародного прав- під час здійснення нових досліджень за проблематикою відповідальності за злочин агресії, реформування Ради Безпеки ООН та механізмів міжнародного кримінального правосуддя; правозастосовній діяльності- у діяльності Офісу Генерального прокурора України (для систематизації доказів злочину агресії), Міністерства закордонних справ України (для аргументації правової позиції в міжнародних організаціях), Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України; законотворчій діяльності- під час розроблення та вдосконалення національного законодавства України щодо співпраці зі Спеціальним трибуналом; сфері освіти в закладах вищої освіти- під час вивчення та (або) викладання тем «Міжнародна кримінальна відповідальність», «Злочин агресії», «Міжнародне гуманітарне право» в межах обов’язкових та вибіркових освітніх компонентів з міжнародного права.Документ Кушніренко О.В. «МІЖНАРОДНИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниКушніренко О. В. Міжнародний захист прав людини під час збройних конфліктів Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, вісім підрозділів; її загальний обсяг становить 112 сторінок, у тому числі список використаних джерел, який налічує 130 найменувань. Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, що виникають у сфері забезпечення та захисту прав людини під час збройних конфліктів. Предметом дослідження є міжнародно-правові механізми захисту прав людини, норми міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, що регулюють захист цивільного населення в умовах збройних конфліктів. Метою кваліфікаційної роботи є комплексне дослідження міжнародно правових засад захисту прав людини під час збройних конфліктів, аналіз міжнародних механізмів забезпечення прав людини, а також формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері захисту прав людини. Методологічну основу кваліфікаційної роботи становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Системний і структурно-функціональний методи дали змогу дослідити поняття, принципи та механізми міжнародного захисту прав людини, визначити особливості правового статусу цивільного населення, військовополонених, біженців та внутрішньо переміщених осіб під час збройних конфліктів (розділи 1, 2, 3). Діалектичний метод використано для дослідження розвитку міжнародно-правового захисту прав людини та трансформації міжнародного гуманітарного права в умовах сучасних збройних конфліктів (розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод застосовано для аналізу міжнародних нормативно-правових актів, практики міжнародних судових установ та діяльності міжнародних організацій у сфері захисту прав людини під час війни (розділи 1, 2, 3). Методи аналізу, синтезу, узагальнення та прогнозування використано для формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародно-правових механізмів захисту прав людини під час збройних конфліктів (розділи 2, 3). У кваліфікаційній роботі досліджено поняття та сутність міжнародного захисту прав людини під час збройних конфліктів. Визначено особливості 3 співвідношення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють захист цивільного населення, військовополонених, дітей, жінок та інших вразливих категорій осіб під час збройних конфліктів. У роботі охарактеризовано міжнародно-правові механізми забезпечення та захисту прав людини під час збройних конфліктів, визначено форми міжнародно правової відповідальності за порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права, а також проаналізовано проблеми притягнення держав і фізичних осіб до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає у тому, що сформульовані в ній положення та висновки можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень міжнародно правових проблем захисту прав людини під час збройних конфліктів; 2) у правозастосовній діяльності – при вдосконаленні механізмів міжнародного реагування на порушення міжнародного гуманітарного права та розвитку національної системи захисту прав людини; 3) у сфері вищої освіти – під час викладання навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Міжнародне гуманітарне право», «Міжнародний захист прав людини», «Міжнародна безпека».Документ Левонюк Д. В. «ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниМіжнародне право вивчається як базовий інструмент упорядкування міждержавних відносин. Його функціонування пов’язане з регулюванням політичної, економічної, гуманітарної та безпекової взаємодії держав, міжнародних організацій та інших учасників міжнародного спілкування. Поглиблення глобалізаційних процесів, посилення міжнародної взаємозалежності та трансформація системи міжнародної безпеки вплинули на характер міжнародно-правового регулювання та співвідношення джерел міжнародного права. Проблематика джерел міжнародного права відтворює зовнішнє вираження міжнародно-правових норм, визначає їх юридичну природу та встановлює межі нормативного впливу на міжнародні відносини. У міжнародному праві відсутній єдиний централізований орган правотворення, характерний для національних правових систем. Така особливість зумовлює існування декількох форм нормативного регулювання одночасно, серед яких міжнародний договір, міжнародний звичай, загальні принципи права, судова практика, акти міжнародних організацій та доктрина міжнародного права. Актуальність теми дослідження також визначається тим, що міжнародні відносини перебувають у стані постійної зміни під впливом політичних, економічних та безпекових процесів. За таких умов визначення та застосування джерел міжнародного права має прикладне значення для досягнення стабільності міжнародного правопорядку. Втім, увагу привертають ситуації, що пов’язані з колізією міжнародно-правових норм, неоднаковим тлумаченням положень міжнародних договорів та різними підходами до встановлення звичаєвих норм у практиці міжнародних судових органів. Дискусійний характер проблематики пов’язаний також із відсутністю чітко закріпленої ієрархії джерел міжнародного права. Формально міжнародний договір і міжнародний звичай розглядаються як рівнозначні форми міжнародно-правового регулювання. Втім, у практичній площині між 5 ними нерідко виникають суперечності щодо сфери застосування та юридичних наслідків. Зокрема, нормативний вплив правової природи актів міжнародних організацій, рішень міжнародних судів та категорії «м’якого права» у міжнародних відносинах постійно посилюється. Після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України практика Міжнародного Суду ООН, Європейського суду з прав людини, Міжнародного кримінального суду та інших міжнародних інституцій засвідчила зростання ролі судового тлумачення у питаннях застосування міжнародно-правових норм, визначення відповідальності держав та встановлення механізмів компенсації шкоди, завданої міжнародно-протиправними діями. У подібних умовах дослідження джерел міжнародного права безпосередньо міжнародно-правового регулювання. стосується ефективності Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері міжнародного права. Науковцями проводились дослідження, присвячені питанням природи міжнародно-правових норм, співвідношення джерел міжнародного права, ролі міжнародних судових органів та проблемі фрагментації міжнародного правопорядку. Окремі положення теми досліджувались у роботах В. Буткевича, М. Баймуратова, В. Денисова, А. Фердросса, Я. Броунлі, М. Шоу, А. Кассезе та інших учених.Документ Лях І.О. «ПРАВОВИЙ СТАТУС ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ У МІЖНАРОДНОМУ ЗБРОЙНОМУ КОНФЛІКТІ (НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ)»(2026-07-24) Київський університет права НАН УкраїниЛях І.О. Правовий статус військовополонених у міжнародному збройному конфлікті (на прикладі російсько-української війни). Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти зі спеціальності 293 «Міжнародне право». Роботу складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері поводження військовополоненими в умовах міжнародного збройного конфлікту між Україною та Російською Федерацією. Предметом дослідження є норми міжнародного гуманітарного права, національне законодавство України та Російської Федерації, практика поводження з військовополоненими обох сторін конфлікту, а також механізми міжнародної кримінальної відповідальності за воєнні злочини проти військовополонених. Метою роботи є комплексний аналіз правового статусу військовополонених у збройному конфлікті між Україною та Росією, оцінці відповідності поводження обох сторін вимогам міжнародного гуманітарного права та виявленні правових перешкод для притягнення винних до кримінальної відповідальності. Методологічну основу дослідження становлять порівняльно-правовий аналіз, формально-юридичний метод, системний метод, а також метод документування та верифікації фактів на основі офіційних доповідей міжнародних організацій. Системний підхід дозволив розглянути взаємодію міжнародних і національних правових механізмів захисту комбатантів. Порівняльно-правовий метод застосовано для зіставлення нормативних стандартів Женевських конвенцій і Римського статуту з реальною практикою їхнього дотримання сторонами конфлікту. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у роботі вперше обґрунтовано можливість кваліфікації системних та масових порушень прав військовополонених у сучасному збройному конфлікті як злочинів проти людяності. Удосконалено підхід до визначення ефективності механізмів міжнародного контролю та доведено їхню фактичну залежність від волі держави-утримувача. Дістало подальший розвиток теоретичне положення про необхідність паралельного застосування норм міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права. Обґрунтовано наявність прогалин у регулюванні статусу осіб у сучасних гібридних конфліктах та запропоновано підхід до посилення відповідальності за порушення режиму полону. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у діяльності органів державної влади України під час документування воєнних злочинів, при підготовці матеріалів для міжнародних судових інституцій, у правозастосовній діяльності та у навчальному процесі при викладанні дисциплін з міжнародного гуманітарного права.Документ Майдибура Б.В. «СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниМайдибура Б. В. Суб’єкти міжнародного права Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, шість підрозділів; її загальний обсяг 103 сторінки, включно зі списком використаних джерел, який містить 50 найменувань. Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини. Предметом дослідження є суб’єкти міжнародного права. Метою кваліфікаційної роботи є формування системної візії суб’єктів міжнародного права, а також розроблення науково-практичних висновків і рекомендацій за предметом дослідження. У процесі дослідження суб’єктів міжнародного права використано комплекс загальнонаукових та спеціальних юридичних методів дослідження. Серед загальнонаукових методів ключове місце посідають діалектичний метод, який використовується для аналізу еволюції правосуб’єктності в часі, а також системний і структурно-функціональний підходи, які використовуються задля класифікації суб’єктів міжнародного права та визначення їхньої ролі у різних галузях міжнародного права. Крім цього, також було застосовано спеціальні методи дослідження, серед яких головну роль відіграють формально-юридичний метод, порівняльно-правовий, історико-правовий та метод критичного аналізу судових прецедентів. Ці методи допомогли у тлумаченні міжнародних договорів, угод та конвенцій, у зіставленні правосуб’єктності держав як суб’єктів міжнародного права, міжнародних організацій та народів і націй, що борються за незалежність, а також фізичних осіб. Історико-правовий метод уможливив розкрити виникнення та розвиток концепції міжнародної правосуб’єктності, а метод критичного аналізу судових прецедентів сприяв студіюванню рішень Міжнародного Суду ООН та європейських судів. 4 У кваліфікаційній роботі визначено поняття «суб’єкти міжнародного права» та його кореляцію з суміжними міжнародно-правовими категоріями, а також диференційовано суб’єктів міжнародного права. У кваліфікаційній роботі охарактеризовано держави як основні суб’єкти міжнародного права, а також окреслено народи, що боряться за незалежність, як суб'єкти міжнародного права. У кваліфікаційній роботі охарактеризовано міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права, а також окреслено державоподібні утворення як суб’єкти міжнародного права. Практичне значення результатів дослідження суб’єктів міжнародного права полягає в тому, що вони є придатними: 1) на рівні правотворення – під час розроблення нормативно-правових актів за предметом дослідження; 2) на рівні правозастосування – під час застосування норм міжнародного права, що стосуються предмета дослідження; 3) у науковій діяльності – під час провадження нових наукових пошуків, що пов’язані зі суб’єктами міжнародного права; 4) в освітньому процесі – під час студіювання освітнього компонента «Міжнародне право», зокрема, під час опанування теми «Суб’єкти міжнародного права», а також під час підготовки навчально-методичного забезпечення міжнародно-правового спрямування.Документ Мисник О.С. «МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ ТВІР»(2026-07-24) Київський університет права НАН УкраїниДокумент Морозов А. А. «Кібероборона в міжнародному праві»(2026-07-28) Київський університет права НАН УкраїниКваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків, списку використаних джерел (144 найменування). Загальний обсяг роботи становить 106 сторінок комп’ютерного тексту. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері міжнародно-правового регулювання кібероборони та використання кіберпростору державами під час забезпечення міжнародної безпеки. Йдеться про комплекс правовідносин, пов’язаних із запобіганням, здійсненням та реагуванням на кібероперації, які можуть становити загрозу миру, безпеці або збройним конфліктам. Предметом дослідження є норми міжнародного права, що регулюють кібероборону, включаючи положення Статуту ООН, принципи міжнародного гуманітарного права, доктринальні підходи, а також міжнародну та національну практику держав щодо кваліфікації та реагування на кіберзагрози. Методологічну основу формують: діалектичний метод - для аналізу розвитку кібероборони як динамічного явища міжнародного права та виявлення суперечностей у його правовому регулюванні; історико-правовий метод - для вивчення еволюції підходів до регулювання кіберпростору та формування доктрини кібероборони; порівняльно-правовий метод - для зіставлення національних підходів різних держав до кібероборони та їх відповідності міжнародним стандартам; формально-юридичний метод - для тлумачення норм міжнародного права, що застосовуються до кібероперацій; системний метод - для дослідження кібероборони як елемента системи міжнародної безпеки та взаємозв’язку між її складовими; емпіричний метод - для аналізу практичних кейсів кібероперацій та державної практики у сфері кібероборони. У роботі проаналізовано поняття кібероборони у міжнародно-правовому розумінні, досліджено джерела міжнародного права у цій сфері, включаючи положення Статуту ООН, норми міжнародного гуманітарного права, міжнародні конвенції, судову практику та доктринальні джерела. Особливу увагу приділено аналізу застосування норм jus ad bellum та jus in bello до кіберпростору та кібероперацій, зокрема питанням кваліфікації кібероперацій як застосування сили, збройного нападу або оборони відповідно до статей 2(4) та 51 Статуту ООН. Досліджено підходи до застосування міжнародного гуманітарного права у кіберпросторі, проблеми визначення об’єктів атаки та оцінки наслідків кібероперацій. Окремо було розглянуто принципи пропорційності, розрізнення, необхідності у межах кібероборонних операцій. У роботі проаналізовано Талліннський посібник 2.0 та інші сучасні доктринальні підходи щодо міжнародно-правового регулювання кібероборони. Окрему увагу приділено практиці Естонської Республіки, Сполучених Штатів Америки та Держави Ізраїль у сфері кібероборони, відповідним моделям кіберзахисту, практичному досвіду проведення кібероперацій та впливу на формування міжнародних підходів у цій сфері. Також досліджено сучасний досвід України у сфері кібероборони в умовах збройної агресії та гібридної війни. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення міжнародно-правових механізмів регулювання кіберпростору та доцільність створення Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України, який може сприяти формуванню міжнародної практики кваліфікації кібероперацій.Документ Хомич М.В. «ПРАВОВИЙ СТАТУС КОНСУЛА ПРИ ВИКОНАННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ»(2026-07-28) Київський університет права НАН УкраїниХомич М. В. Правовий статус консула при виконанні ним нотаріальної функції Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, дев’ять підрозділів; її загальний обсяг становить 120 сторінок, включно зі списком використаних джерел, який містить понад 100 найменувань. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення консульської діяльності та реалізації нотаріальних повноважень консулом. Предметом дослідження є правовий статус консула при виконанні ним нотаріальної функції. Мета кваліфікаційної роботи полягає у формуванні комплексного наукового бачення правового статусу консула при виконанні нотаріальної функції, дослідженні міжнародно-правового та національного регулювання нотаріальних повноважень консульських посадових осіб, а також у розробці висновків і пропозицій щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування. Методологічну основу кваліфікаційної роботи формують діалектичний, системний, структурно-функціональний, логічний, формально-юридичний, порівняльно правовий методи, а також методи аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції та моделювання (розділи 1, 2, 3). Системний та структурно-функціональний методи дали змогу визначити зміст правового статусу консула, його функції, повноваження, привілеї та імунітети, а також місце нотаріальної функції у системі консульських функцій (розділи 1, 2). Формально-юридичний метод використано для аналізу міжнародно-правових актів та національного законодавства України, що регулює нотаріальну діяльність консулів (розділи 1, 2, 3). Порівняльно-правовий метод дав можливість зіставити міжнародні стандарти консульської діяльності та особливості правового регулювання нотаріальних повноважень консулів у різних державах, зокрема в Республіці Польща (розділи 2, 3). Методи перспективного аналізу та моделювання сприяли формуванню пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання нотаріальної функції консула (розділ 3). У кваліфікаційній роботі сформульовано поняття правового статусу консула при виконанні ним нотаріальної функції, визначено його основні ознаки та елементи. Досліджено міжнародно-правові засади діяльності консульських посадових осіб відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. У роботі охарактеризовано нотаріальну функцію консула як складову консульської діяльності, визначено її публічно-правову природу та особливості реалізації в умовах іноземної юрисдикції. Проаналізовано національне законодавство України, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій консулом, а також визначено види нотаріальних дій, які мають право вчиняти консульські посадові особи. У кваліфікаційній роботі окреслено проблеми практичної реалізації нотаріальних повноважень консулів України за кордоном, зокрема щодо дотримання законодавства держави перебування, доступу до державних реєстрів, правового оформлення спадкових та сімейних правовідносин. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання та практики здійснення консулом нотаріальної функції. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає у тому, що сформульовані в ній положення та висновки можуть бути використані: 1. у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень проблем консульського права, міжнародного приватного права та нотаріального процесу; 2. у правозастосовній діяльності – у практиці діяльності консульських установ України, Міністерства закордонних справ України, а також при вдосконаленні порядку вчинення нотаріальних дій за кордоном; 3. у сфері освіти – під час викладання навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Консульське право», «Міжнародне приватне право», «Нотаріальний процес», а також під час підготовки навчально-методичних матеріалів.Документ Іванюк М. М. «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КІБЕРОПЕРАЦІЇ В МІЖНАРОДНОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ПРАВІ»(2026-07-20) Київський університет права НАН УкраїниІванюк М.М. Відповідальність у міжнародному праві Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню міжнародно-правової відповідальності за кібероперації в умовах сучасних збройних конфліктів. Кваліфікаційна робота здобувача другого (магістерського) рівня вищої освіти містить три розділи, дев’ять підрозділів; її загальний обсяг становить 100 сторінок, у тому числі список використаних джерел, який налічує 90 найменувань. Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, що виникають у сфері здійснення кібероперацій підчасміжнародних та неміжнародних збройнихконфліктів. Предметом дослідження є міжнародно-правові механізми регулювання та відповідальності за кібероперації в умовах сучасних міжнародних конфліктів. Метоюкваліфікаційної роботи є комплексне дослідження міжнародно-правових засад регулювання кібероперацій, особливостей міжнародно-правової відповідальності за їх здійснення, а також формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері кібербезпеки. Методологічну основу кваліфікаційної роботи становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання. Діалектичний метод використано для дослідження розвитку міжнародно-правового регулювання кібероперацій та трансформації міжнародної безпеки в умовах цифровізації (розділи 1–3). Системний і структурно-функціональний методи дали змогу дослідити поняття, ознаки, види кібероперацій, підстави міжнародно-правової відповідальності та механізми міжнародного реагування у сфері кібербезпеки (розділи 1–3). Порівняльно-правовий метод застосовано для зіставлення міжнародних підходів до кваліфікації кібероперацій, визначення міжнародно-правової відповідальності держав та індивідуальної кримінальної відповідальності за кіберзлочини (розділи 1–3). Методи аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції та прогнозування використано для формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері кібероперацій (розділи 2–3). У кваліфікаційній роботі досліджено поняття та сутність кібероперацій у міжнародному гуманітарному праві. Визначено особливості міжнародно-правової кваліфікації кібероперацій як форми застосування сили або збройного нападу. Проаналізовано джерела міжнародного гуманітарного права, що регулюють діяльність держав у кіберпросторі. У роботі охарактеризовано підстави міжнародно-правової відповідальності держав за здійснення кібероперацій, визначено форми та види міжнародно-правової відповідальності, а також проаналізовано проблеми притягнення держав і фізичних осіб до відповідальності за міжнародно-протиправні дії у кіберпросторі. Укваліфікаційній роботі досліджено сучасні міжнародні ініціативи та практику регулювання кібероперацій в умовах збройних конфліктів. Проаналізовано проблеми вдосконалення міжнародного гуманітарного права у сфері кібербезпеки, а також практику кібероперацій у російсько-українській війні та проблеми міжнародно правового реагування на сучасні кіберзагрози. Практичне значення отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає у 13 тому, що сформульовані в ній положення та висновки можуть бути використані: 1. у науково-дослідній сфері– для подальших досліджень міжнародно-правових проблем кібербезпеки та міжнародної відповідальності за кібероперації; 2. у правозастосовній діяльності– при вдосконаленні механізмів міжнародного реагування на кібератаки та розвитку національної системи кібербезпеки; 3. у сфері вищої освіти– під час викладання навчальних дисциплін «Міжнародне право», «Міжнародне гуманітарне право», «Правове регулювання кібербезпеки», «Міжнародна безпека»